Спецпроект

У Запоріжжі невідомі пошкодили меморіальну дошку дітям, що загинули в роки Голодомору

У Запоріжжі невідомі облили чорною фарбою меморіальну дошку, встановлену на будівлі, де в 1930-і роки був будинок немовляти. За даними істориків, у роки Голодомору в цій установі померли майже 800 дітей. Окрім меморіальної дошки, також розбили пам’ятний знак, встановлений на будівлі місцевою єпархією УПЦ (МП).

Радіо Свобода у відділі комунікацій головного управління Національної поліції у Запорізькій області повідомили, що інформація за фактом події внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

 

Працівники поліції оглядають місце події і навколишньої території, а також проводять інші необхідні слідчі дії й готуються відкрити провадження.

Також у Департаменті культури, туризму, національностей і релігій Запорізької облдержадміністрації повідомили, що вони готують заяву про злочин, а також спеціальне звернення до поліції щодо цього інциденту.

Меморіальну дошку на будівлі колишнього будинку немовляти у Запоріжжі відкрили у листопаді 2014 року. Місцеві активісти, історики і краєзнавці домагалися від місцевої влади встановлення пам'ятної дошки на будівлі жертв Голодомору-геноциду з 2009 року, втім зробити це вдалося лише після Революції гідності.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.