Спецпроект

У Запоріжжі невідомі пошкодили меморіальну дошку дітям, що загинули в роки Голодомору

У Запоріжжі невідомі облили чорною фарбою меморіальну дошку, встановлену на будівлі, де в 1930-і роки був будинок немовляти. За даними істориків, у роки Голодомору в цій установі померли майже 800 дітей. Окрім меморіальної дошки, також розбили пам’ятний знак, встановлений на будівлі місцевою єпархією УПЦ (МП).

Радіо Свобода у відділі комунікацій головного управління Національної поліції у Запорізькій області повідомили, що інформація за фактом події внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

 

Працівники поліції оглядають місце події і навколишньої території, а також проводять інші необхідні слідчі дії й готуються відкрити провадження.

Також у Департаменті культури, туризму, національностей і релігій Запорізької облдержадміністрації повідомили, що вони готують заяву про злочин, а також спеціальне звернення до поліції щодо цього інциденту.

Меморіальну дошку на будівлі колишнього будинку немовляти у Запоріжжі відкрили у листопаді 2014 року. Місцеві активісти, історики і краєзнавці домагалися від місцевої влади встановлення пам'ятної дошки на будівлі жертв Голодомору-геноциду з 2009 року, втім зробити це вдалося лише після Революції гідності.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.