У День пам’яті жертв голодоморів Київ оголосить хвилину мовчання

Київ 28 листопада о 16:00 вшанує хвилиною мовчання пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу та масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 років.

Про це повідомляє пресслужба КМДА.

 

"У цей день у столиці обмежать проведення заходів розважального змісту в будь-яких форматах. На території усього міста приспустять або вивісять із траурною стрічкою Державний прапор України", - йдеться у повідомленні.

Кияни також долучаться до загальноукраїнської акції "Запали свічку".

У четверту суботу листопада у столиці відбуватимуться скорботні молитви, церемонії покладання квітів і встановлення лампадок, зокрема, на території Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" (вул. Лаврська, 3), до Пам'ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років на Михайлівській площі та інших пам'ятних місцях.

В онлайн-форматі та соціальних мережах триватимуть інформаційні, просвітницькі та інші тематичні заходи під загальним гаслом "Збережи пам'ять. Збережи правду". Тематичні уроки, виховні години, лекції, меморіальні заходи, книжкові та фотовиставки пройдуть і в освітніх закладах Києва.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.