В Острозі відреставрували й освятили столітню братську могилу

На старому римо-католицькому кладовищі в Острозі освятили після реставрації братську могилу, де покояться останки польських вояків, полеглих у боях з більшовиками в 1919-1920 роках

Про це повідомляє РівнеРетроРитм.

Братська могила вояків польських підрозділів, яка знаходиться на окраїні Острога, серед залишків католицького кладовища, довгі роки була занедбаною. Попри те, що є об'єктом культурної спадщини в Україні.

"Тепер таких впорядкованих і реставрованих братських могил в Острозі є дві, – розповідає Ярослав Ковальчук — керівник ГО "Культурно-просвітницький центр імені Т. О.Сосновського". – Одна на території Острозького краєзнавчого заповідника, де поховані вояки армії УНР, друга, з польськими вояками, тут, на старому католицькому кладовищі. У липні цьогоріч на ньому вшановували пам'ять загиблих у 1920-у році поляків. Саме тоді і з'явилася ідея упорядкувати поховання належним чином".

 

ГО "Культурно-просвітницький центр імені Т. О. Сосновського" виступив з ініціативою щодо впорядкування братського поховання.

"Стара могила польських військових, які воювали тут сто років тому в складі польського війська та армії Української народної республіки проти більшовиків, була в занедбаному стані. Два роки тому ми побачили, що на могилі утворилося провалля, крізь яке було видно останки похованих. Туди лазили і діти, і шукачі скарбів…

Це не по-християнськи, щоб людські кістки просто валялися. Тоді ми зробили перепоховання. Благоустроїли саму могилу: закрили, почистили, пофарбували. Допомогли нам учасники ГО "Волинський мотоциклетний рейд" з польського міста Казімеж Дольни на чолі з керівником організації Генриком Козаком. також за сприяння депутата Острозької міськради Вадима Бондарука.

А тепер ми реставрували поховання завдяки підтримці Ярослава Каспшика – польського мецената, який профінансував роботи. До речі, його дід також загинув у цих місцях під час польсько-більшовицької війни. Реставраційні роботи тривали два місяці".

За словами Ярослава Ковальчука, наразі ще немає повної інформації про точну кількість похованих у цій могилі та їхніх прізвищ. Є інформація про 12 вояків, але дослідження ще тривають.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.