Німець через 82 роки вибачився перед єврейською родиною за їхній магазин

Томас Едельманн народився в Німеччині через понад 25 років після того, як завершилася Друга світова війна. Останніми роками він захопився генеалогією й натрапив на нацистські податкові записи, де йшлося, що раніше власником магазину його сім'ї був єврей. Чоловік вирішив знайти нащадків цієї єврейської родини та вибачитися перед ними.

Про це повідомляє Громадське із посиланням на CNN.

 

49-річний Едельманн втратив зв'язок із батьком після розлучення батьків у 70-х роках, тому він мало знав історію батьківської сім'ї та про роботу будівельного магазину. Томас підозрював, що раніше сімейний бізнес належав євреям, які були змушені продати його Вільгельму Едельманну, тобто його дідусю.

Захопившись вивченням історії родини, Томас знайшов податкові записи нацистів, які підтверджують — єврейський власник Бенджамін Хайдельбергер був змушений продати будівельний магазин у місті Бад-Мергентгайм. Це сталося в 1938 році після введення антисемітських законів, які дозволяли конфіскувати майно євреїв.

Едельманн розповів історію представникам сервісу MyHeritage, які допомагають знайти родичів. Вони захопилися історією та знайшли записи про те, що Хайдельбергер із дружиною виїхали в Палестину, та надгробний камінь в Ізраїлі. З'ясувалося, що досі жива онучка Хайдельбергера — 83-річна Ганна Еренрайх.

Вона — вчителька на пенсії, і все знала про магазин свого діда. У її будинку досі висить чорно-біле зображення магазину, який ще мав ім'я Бенджаміна Хайдельбергера.

Едельманн написав листа Ганні, де просив її поговорити, бо вважає, що його родина несправедливо повелася з її бабусею та дідусем.

"Наш обов'язок — взяти на себе відповідальність, принаймні зв'язавшись із вами, щоб вислухати та винести уроки. Можливо, ви не бачите жодної користі в розмові зі мною, але я розумію: якщо зможу пояснити своїм дітям вплив історичних рішень, це допоможе їм ухвалювати правильні рішення в житті", — писав Томас.

Він додав, що хоче бути переконаний в тому, що його родина "більше ніколи не буде нести відповідальність за несправедливість, але підтримуватиме слабких".

Ганна погодилася поговорити, і вже через декілька тижнів Едельманн і Хайдельбергер понад 90 хвилин обговорювали історію власних родин. Ганна розповіла, що гроші від примусового продажу магазину її бабуся з дідусем використали на те, щоб утекти до Палестини буквально за декілька днів до антиєврейських погромів.

Батьки жінки втекли до Ізраїлю раніше, де вона й народилася в 1937 році. Бабуся та дідусь по материнській лінії загинули в Німеччині від нацистського режиму.

Ганна також розповіла, що дідусь Томаса був непоганою людиною — так казав її дідусь.

"Одного разу Едельманн прийшов до мене й попередив, що я повинен якомога швидше покинути Німеччину. Планувалися дії проти євреїв, і він хотів попередити мене, свого доброго знайомого", — писав Бенджамін Хайдельбергер.

Томас Едельманн сказав, що зворушений такою розповіддю і тепер планує відвідати Ізраїль. Йому було приємно почути добрі слова про дідуся, але він усе одно сумнівається в тому, що його предок був доброю людиною.

"Мій дідусь був хорошим бізнесменом. У студентські роки, у 1920-х, він уже був членом нацистської партії. Я не вірю на 100%, що він був хорошою людиною. Сумніваюся, що він не скористався ситуацією", — сказав Томас.

Водночас чоловік вважає, що примирення з минулим — важливий урок, зокрема для його 15-річного сина, який нещодавно почав вивчати нацистське минуле Німеччини. Томас хоче, щоб його діти розуміли, як будь-які рішення, які вони ухвалюють, впливають на чуже життя.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.