В османському архіві знайдено оригінал грамоти гетьмана Павла Скоропадського

Українські дипломати знайшли оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору 1918 року та ратифікаційної грамоти гетьмана Павла Скоропадського. Унікальні документи виявили в Османському архіві.

Про це інформує МЗС України.

 

"Вперше на просторах Мережі – оригінал ратифікаційної грамоти за підписом гетьмана Скоропадського та оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору, в тому числі і з Османською імперією.

Всі документи вражають якістю, вишуканим стилем виконання, мистецьким підходом до каліграфії та чітким сургучним відбитком великої державної печатки", - зазначають в МЗС.

І додають, що "історія України буквально оживає посеред Стамбула – тим паче, Києву в роки великих потрясінь, на жаль, не вдалося зберегти свої власні екземпляри".

За словами дипломатів, документи вдалося віднайти стараннями посла України в Туреччині Андрія Сибіги, генерального консула в Стамбулі Олександра Гамана, українських вчених Ірини Матіаш, Омеляна Пріцака, Олександра Середи та за сприяння заступника голови Османського архіву Себахаттіна Байрама.

Як зазначається, в Османському архіві, який налічує понад 90 мільйонів документів, є величезний пласт україністики – десятки тисяч документів.

"Раптово помітивши в списку інформацію про Брест-Литовський договір, дипломати одразу ж запросили відцифровані версії унікальної знахідки. І буквально того ж дня їх отримали", - інформують дипломати.

Відтак, МЗС України планує продовжувати наукову співпрацю з Туреччиною, детальне вивчення українськими дослідниками віднайдених документів, екземпляри яких в Україні не збереглися.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.