АНОНС: документальний цикл фільмів про українських дисидентів-політв’язнів

Цикл розкриває історії українських політв’язнів радянського режиму - Ірини Стасів-Калинець, Миколи Руденка та Святослава Караванського

У День політв'язня в СРСР 30 жовтня Український інститут національної пам'яті та "Історична правда" презентують у Києві документальний цикл про українських дисидентів-політв'язнів. Про це повідомляє Тиждень.

 

Повідомляється, що документальний цикл складається з трьох короткометражних фільмів та розкриває історії українських політв'язнів радянського режиму - Ірини Стасів-Калинець, Миколи Руденка та Святослава Караванського. Вони є представниками дисидентського руху – вихідцями з різних регіонів України: Ірина Стасів-Калинець — зі Львова, Святослав Караванський — з Одеси, а Микола Руденко — з  селища Юр'ївка на Донбасі.

У 2020 році виповнюється 100 років від дня народження Святослава Караванського та Миколи Руденка, а також 80 років, як народилася Ірина Стасів-Калинець.

В анонсі зазначається, що презентація призначена на 11:00 30 жовтня в інформагентстві "Укрінформ" і транслюватиметься наживо. Учасники презентації:

  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті;
  • Вахтанг Кіпіані, засновник та головний редактор "Історичної правди", ведучий фільму;
  • Олена Лодзинська, директорка Музею шістдесятництва;
  • Ольга Мовчан, режисерка документального циклу та авторка сценарію;
  • Любов Крупник, авторка ідеї, продюсерка документального циклу, співробітниця Українського інституту національної пам'яті;
  • Олег Бажан, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ.

Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/user/UkrinformTV 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.