Вандали пошкодили щонайменше 70 музейних експонатів у центрі Берліна

Акти вандалізму сталися ще 3 жовтня, у День німецької єдності, проте громадськість не була про це поінформована

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на видання Zeit.

 

За даними газети, один або декілька зловмисників залили маслянистою рідиною об'єкти у Новому музеї, Старій національній галереї, музеї Пергамон та інших закладах, розташованих на Музейному острові. Серед пошкоджених експонатів - єгипетські саркофаги, кам'яні скульптури та картини ХІХ століття. На них залишилися видимі плями.

Зазначається, що це "одна з наймасштабніших атак на твори мистецтва та античності в історії повоєнної Німеччини".

Акти вандалізму сталися ще 3 жовтня, у День німецької єдності, проте громадськість не була про це поінформована. Про мотиви злочинців нічого не відомо. Розпочато попереднє розслідування.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.