Як cвяткували день армії в УПА — архівні документи онлайн

День захисників України — це також день УПА. Центр досліджень визвольного руху оприлюднює колекцію документів з повстанських архівів про святкування дня УПА у 1940-50-хх.

Про це "Історичній правді" повідомили в ЦДВР.

 

Онлайн-колекція "День створення УПА" налічує 30 документів. Оригінали зберігаються у фондах Галузевого державного архіву Служби Безпеки України та в Архіві Центру досліджень визвольного руху. Тепер їх можна переглянути та завантажити на сайті Електронного архіву. 

Вперше день створення УПА відсвяткували у 1947 році як 5 річницю діяльності Армії. Так, в повідомленні ОУН від 30 липня 1947 року йдеться: "Для ознаменування історичного моменту утворення Української Повстанчої Армії день 14 жовтня проголошено святом УПА".

Інша повстанська листівка-заклик про "Свято УПА" пише: "Українці! 14-го жовтня 1942 року з окремих повстанчих відділів повстала УПА. Цей день проголошено Святом УПА! Гідно відсвяткуймо його".

Денис Пасічник, координатор Е-архіву, говорить: "В опублікованій колекції містяться різні матеріали — від офіційних наказів Головного командира про святкування УПА до тематичних інформаційних плакатів. Підпільники серйозно готувалися до свята. З документів видно, що в цей день мали проводитися різні заходи, але одним з обов'язкових елементів було вшанування полеглих побратимів". 

Для організації святкування готували навіть інструкції. Для прикладу, зберігся документ з "Короткими вказівками як відсвяткувати свята УПА", адресований надрайонним і районним референтам пропаганди Станіславської округи.

Один із пунктів документу говорить: "здержатися від тяжкої фізичної праці та відвідати Святочні Сходи, а також по-можливості відвідати одну із могил Героїв УПА, очевидно дуже конспіративно і обережно".

Також з документів дізнаємося, що з нагоди свята перейменовували важливі стратегічні об'єкти: "Із днем 14 жовтня 1947 року з нагоди Свята Української повстанської армії переіменовується всі важніші дороги та поля. Старі назви замінюється новими в честь поляглих Героїв УПА".

Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті можна ознайомитися з більш ніж 25 тисячами оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Більше про те, що читати і дивитися про Українську повстанську армію — у добірці Центру досліджень визвольного руху. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.