США розcекретили стенограми розмов Клінтона з Путіним — одна з них про загибель «Курська»

У 2019 році на сайті електронної бібліотеки експрезидента США Білла Клінтона опублікували стенограми телефонних і особистих бесід глави держави та співробітників його адміністрації з Володимиром Путіним. Всі документи датовані 1999—2001 роками, більшість з них свого часу мали гриф «секретно».

Ці стенограми виявило російське видання Meduza.

 
Скрін із відомого інтервʼю Путіна, яке він дав ведучому CNN Ларрі Кінгу

Видання оприлюднило стенограми розмови Клінтона та Путіна у 2000 році, яка стосувалася наслідків загибелі російського підводного човна "Курськ".


Довідка. Російський атомний підводний крейсер "Курськ"
затонув 12 серпня 2000 року під час навчань у Баренцевому морі на глибині 108 метрів. Більша частина екіпажу з 118 людей загинула одразу, але в девʼятому відсіку зібралися 23 людини, які залишалися живі протягом кількох годин або навіть днів. За офіційною версією російської Генпрокуратури, на борту вибухнула торпеда.


За три місяці до катастрофи Володимир Путін виграв президентські вибори (з кінця 1999 року він виконував обовʼязки президента Росії — після дострокової відставки Бориса Єльцина).

Розмова відбулася 6 вересня 2000 року у Нью-Йорку в президентському номері готелю Waldorf Astoria.

На початку розмови Клінтон висловив співчуття Путіну через трагедію човна: "Я шкодую про все, через що вам довелося пройти через загибель "Курська". Коли відбувається щось таке, люди по всьому світу представляють себе на місці жертв та їхніх близьких, але я уявляв себе і на вашому місці. Вам, напевно, довелося зіткнутися з великою кількістю критики".

Путін у відповідь згадав про свій рейтинг, роздумуючи, як би міг його підвищити. "Мені говорили, що якби я відразу спустив туди маленький підводний човен і хоча б спробував врятувати хлопців, мої рейтинги зросли б.

Не можна дозволяти робити щось подібне заради піару. Потрібно віддавати пріоритет реальному порятунку людей […] Як не дивно, наступні опитування показали, що цей інцидент не вплинув на моє становище. Але я дуже боюся, що щось подібне може повторитися", — сказав Путін.

Також, судячи з розсекреченої стенограми розмови з Клінтоном, Путін дійсно якийсь час знав, що більшість моряків загинули, але не хотів розкривати цю інформацію.

"Ми не могли розповісти родичам, але в корпусі була діра розміром близько двох метрів, через яку затопило перші три відсіки підводного човна. Я навіть не знаю, як ми можемо витягти тіла. У цих водах багато тріски — плоті на кістках може не залишитися. Ми намагалися спустити на гальмах весь цей галас, але деякі люди дивні, і вони просто продовжували його підживлювати", — додав Путін.

ЗМІ наводять тодішні результати соцопитування, які показують, що рейтинг Путіна дійсно не постраждав через загибель "Курська".

Також видання пригадує інтервʼю Путіна, яке він дав ведучому CNN Ларрі Кінгу через два дні після зустрічі з Клінтоном. У відповідь на питання, що ж сталося з "Курськом", Путін з посмішкою відповів: "Він потонув". Ця фраза і ця посмішка стали головним, що запамʼяталося з інтервʼю, зазначають журналісти.

Крім того, ЗМІ нагадують, що 12 серпня 2000 року — в день, коли затонув "Курськ" — Путін поїхав у відпустку в Сочі. Про катастрофу президенту повідомили на наступний день, а громадськості — лише 14 серпня. Путін не перервав свою відпустку до 18 серпня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.