Французький вчений заявив, що під портретом Мони Лізи знайшов прихований ескіз

Французький вчений Паскаль Котт заявив, що знайшов під портретом Мони Лізи невідомий раніше прихований ескіз.

Про це пише The Бабель.

 

Котт за допомогою апаратури власного виробництва знайшов сліди ескізу, зробленого в техніці спольверо. Цей метод дозволив Леонардо да Вінчі перенести зображення на деревʼяну панель вугіллям — через отвори, зроблені в лініях ескізу, як через трафарет.

Учений виявив сліди вугілля біля руки та лінії волосся на голові Мони Лізи. На думку Котта, да Вінчі під час написання картини змінив позу своєї героїні, повернувши її голову безпосередньо до глядача.

Також Котт виявив у прихованому ескізі шпильку у волоссі Джоконди, "яка ставить нові запитання про задум художника". "У Мони Лізи не могло бути такої зачіски. У ті часи у Флоренції таке було неможливо", — стверджує вчений.

Котт припускає, що такі шпильки могли означати, що на портреті зображена "неіснуюча жінка" — наприклад, богиня або навіть Діва Марія.

Зазначається, що, отримавши доступ до картини у 2004 році, Котт зробив цифрові знімки Джоконди мультиспектральною камерою власного виробництва. Він стверджує, що використана ним технологія аналізу віддзеркалення світла дозволяє побачити додаткові зображення між шарами фарби.

Як пише видання, у 2015 році Котт заявив, що знайшов під картиною друге зображення. Тоді він припустив, що прихована картина була портретом справжньої Мони Лізи, а відомий усім портрет — це зображення іншої жінки.

Фахівці піддали його висновки сумніву, а Лувр відмовився коментувати його заяву, додавши, що Котт не входить до дослідницької групи музею.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.