АНОНС: відкриття виставки "Була висока трава"

Виставку організовано за кошти Німецького федерального фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє"

29 наших сучасників є героями виставки. Це люди, які 75 років тому постраждали від нацизму, але вижили і самим цим фактом перемогли диктатуру.
Серед них – колишні в'язні концтаборів і гетто, примусові працівники, військовополонені, люди, які були на окупованій території, постраждалі роми. Кожен портрет супроводжується короткою історією людини.

 

На відкриття завітають люди, яким присвячено виставку, свідки епохи. Також серед гостей: представники Посольства ФРН в Україні, українські історики, представники громадських організацій, німецькі волонтери.

Відкриття відбудеться в неділю, 4 жовтня о 18 годині у кірсі святої Катерини (Київ).

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.