Спецпроект

«Дівчинка з колосками» повернулась

29 вересня 2020 року до експозиції Національного музею Голодомору-геноциду повернули один із головних символів комплексу — скульптуру «Гірка пам’ять дитинства»

Ця скульптура — символ пам'яті про дітей, убитих голодом під час геноциду української нації у 1932–1933 роках, а також тих, хто вижив, але не мав дитинства. Дівчинка тримає в руках 5 колосків, що нагадують про злочинну постанову від 7 серпня 1932 року "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", названу в народі "Закон про п'ять колосків" .

 

Нагадаємо, у ніч із 21 на 22 серпня вандали намагалися зруйнувати скульптуру на території Національного музею Голодомору-геноциду. Втім, серйозних ушкоджень скульптурі не завдали.

"Це не перший акт наруги над символом пам'яті про жахливий злочин, вчинений комуністичним режимом проти української нації. Декілька років тому вандали облили фарбою скульптури янголів, ламали таблички з назвами сіл, занесених на  "чорні дошки", зривали світильники, нівечили п'єдестал скульптури "Гірка пам'ять дитинства".

Водночас "Дівчинка з колосками", або ж, як ми нещодавно дізналися від Національної поліції, "Оксанка", — чи не найголовніший символ музею, з яким знайомляться усі, хто потрапляють на територію музею"Олеся Стасюк, генеральна директорка Музею Голодомору.

Спікерами події були Олеся Стасюк, генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду, Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України, Антон Геращенко, заступник міністра внутрішніх справ України, Сергій Касянчук, директор представництва СКУ в Україні.

"Дівчинка з колосками стала символом не тільки в Україні, а й в багатьох країнах світу. На цей акт вандалізму відреагувало багато відомих людей та інституцій в Україні й поза її межами. Поки ми живі, мусимо пам'ятати. Це символ того, що сталося у 1932-1933 роках. Пам'ять не можна стерти", — Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України.

На акт вандалізму відреагував Президент України, закликавши поліцію провести необхідні слідчі дії, кваліфікувати правопорушення та доповісти про перебіг розслідування. Поліція попередньо кваліфікувала пошкодження "Дівчинки з колосками" біля Музею Голодомору як хуліганство.

"Ми продовжуємо пошук покидьків, які спаплюжили скульптуру дівчинки. Сподіваюся, що ми їх знайдемо. Ніхто не має права чинити такі дії проти символів української пам'яті. Наразі територія музею перебуває під постійним відеонаглядом, камери під'єднані до системи "Безпечне місто", пошуки руйнівників продовжуються", — Антон Геращенко, заступник Міністра внутрішніх справ України.

Одразу після наруги над пам'ятником висловилися Генеральне консульство України у Сан-Франциско, 22-й прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер, канадський політик Джеймс Безан, член Палати Громад Канади Іван Бейкер, Світовий Конгрес Українців, Комітет Голодомору в США, Президент Американсько-української ділової ради Морган Вільямс та інші.

Сергій Касянчук, директор представництва СКУ в Україні: "Це справді дуже боляче, подія вразила українців. Акт вандалізму над скульптурою — символічний. Десятками років намагалися знищити та стерти спогади про геноцид. Відновлення цього пам'ятника вказує на кроки відновлення нашої пам'яті. У всьому світі ми відчуваємо цю боротьбу".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.