Символіка дивізії СС «Галичина» не є нацистською – апеляційний суд

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, що символіка дивізії СС «Галичина» не належить до нацистської

Про це повідомив адвокат В'ячеслав Якубенко.

У його дописі у Фесбуці йдеться: "Історія починалася як нехитра провокація агентів "русского міра". 2017 року журналіст "Страна.UA - Новости Украины" звертається до Українського інституту національної пам'яті за роз'ясненням: чи підпадає символіка дивізії Ваффен-СС "Галичина" під заборону згідно з вимогами Закону 317. Тодішній голова УІНП Володимир В'ятрович відповів, що згідно з пунктом 5 частини 1 згаданого Закону, де наведено перелік того, що саме вважається нацистською символікою, нема символіки "Галичини", тож вона не є нацистською і забороненою в Україні.

Далі вже занепокоєна громадянка звернулася до легендарного окружного адмінсуду Києва з вимогою заборонити Інституту робити подібні висновки щодо символіки Дивізії. Позов тоді був частково задоволений колегією у складі трьох суддів".

На це рішення була подана апеляційна заява. Сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, що символіка дивізії СС "Галичина" не належить до нацистської.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.