На Форумі видавців відзначили книжки на історичну тематику

Гран-прі отримало видання української абетки Георгія Нарбута

Премії BookForum Best Book Award 2020 отримали:

"Антологія української кінокритики 1920-х у трьох томах" (Довженко-Центр : Dovzhenko Centre, Київ) — за актуалізацію спадщини українського кіно 1920-х.

Дмитро Горбачов. "Лицарі голодного Ренесансу" (видавництво Дух і Літера, Київ) — за ґрунтовне портретування та популяризацію творців українського авангарду.

Сергій Плохій. "Забуті покидьки східного фронту" (Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", Харків) — за новаторство у представленні історичних студій.

Олег Сенцов. "Хроніка одного голодування. 4 з половиною кроки" (Видавництво Старого Лева, Львів) — за збереження критичного мислення і ціннісних орієнтирів в екстремальних умовах та за вміння по-різному й переконливо транслювати в книгах особистий досвід.

"ВУФКУ. Lost&Found" (Довженко-Центр : Dovzhenko Centre, Київ) — за копітку працю та візуалізацію українських кіноджерел.

Спеціальні відзнаки премії BookForum Best Book Award 2020 отримали:

Спеціальна відзнака Малого журі (Львів) — Ірина Вовк. Тритомник "На щиті. Спогади родин загиблих воїнів" (Видавництво Фоліо, Харків) — за гігантську працю упорядниці та редакційного колективу, що спільно зробили цей тритомник колективним пам'ятником героям російсько-української війни.

Спеціальна відзнака "Місто" (Львів) — Оксана Кісь. "Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти" (Інститут народознавства НАН України, Львів; "Коло", Дрогобич) — за відданість авторки-львів'янки "жіночій темі", невтомне просування якої щоразу набуває досконалих видавничих форм.

Спеціальна відзнака Малого журі (Харків) — Роман Кабачій. "Вигнані на степи. Депортація українців із Польщі на Південь України в 1944-1946 роках" (видавництво Люта Справа, Київ) — за порушення важливої теми, яка дає ключі до розуміння сучасної України.

Спеціальна відзнака "Місто" (Харків) — "Василь Григорович Кричевський. Хрестоматія у двох томах" (Видавець Олександр Савчук, Харків) — за фундаментальний підхід у справі повернення імен творців українського Харкова.

Спеціальна відзнака за найкрасивіше видання (Харків) — Джефрі Бетчен. "Вогонь бажання: зародження фотографії" / Джон Тегг. "Тягар репрезентації: есеї про множинність фотографії та історії" (видавництво РОДОВІД, Київ) — за естетичну досконалість у репрезентації історії фотографії.

Спеціальна відзнака Малого журі (Київ) — Андрій Достлєв, Лія Достлєва. "Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор" (видавництво РОДОВІД, Київ) — за мистецький підхід до теми травматичного досвіду народу, актуальний візуальний наратив і сучасне видавниче втілення.

Спеціальна відзнака "Місто" (Київ) — Елінор Баркетт. "Голда" (Видавництво Vivat, Харків) — за історію неординарного життя та постання твердих цінностей, де рідні ландшафти важать надзвичайно.

Персональна відзнака голови Малого журі у Києві Ярини Цимбал:

Іван Лисяк-Рудницький. "Щоденники" (видавництво Дух і Літера, Київ) — за масштабне представлення історії ХХ століття крізь призму особистого досвіду.

Персональна відзнака директорки Український інститут книги Олександри Коваль:

Ерже "Тентен. Репортер ХХ віку у країні Сов'єтів" (видавництво "Пінзель", Київ)

Наталя Гуменюк "Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму" (Видавництво Старого Лева, Львів)

Гран-прі конкурсу BookForum Best Book Award 2020 отримало видання:

"Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута" (Видавець Олександр Савчук, Харків) — за перше повне видання видатної пам'ятки української графіки у досконалому мистецькому оформленні та поліграфічному виконанні.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.