На Росії пансіонат стилізували під табір ГУЛАГу

Незвичайний будинок відпочинку відкрився у Вознесенському районі.

У Вознесенському районі Нижньогородської області відкрився "ГУЛАГ" для відпочинку. Про це повідомляє NewsRoom24.ru.

 

"Побудували такі маленькі бараки, розбили територію пансіонату на вулиці – названі на честь Берії, Сталіна та інших. Висять портрети керівництва НКВД – Ягоди, Єжова ... І повсюди табірна стилістика – жах", - розповіла одна з очевидців.

У соцмережах до появи такого будинку відпочинку поставилися негативно, нагадавши, що система ГУЛАГу стала однією великою катівнею для всього СРСР, де в тяжких умовах працювали 4 мільйонів осіб.

"Ви тільки подивіться на статистику, - закликав нижньогородец Олег Крутов. – Тільки в одному 1938 року там загинуло 108 тисяч осіб! Такі турбази – плювок на пам'ять тих, хто загинув у сталінських таборах".

"Ех, не читає нинішнє покоління ні Солженіцина, ні Гінзбурга, ні Шаламова. Романтика для них – це сталінський табір. Нехай тоді їдуть відпочивати на справжню зону. Поруч Мордовія зі своїми "курортами" за колючим дротом. Ласкаво просимо", - не без сарказму написала Ірина Трушина.

"Екзотики тут мало, нехай урізноманітнюють тюремною баландою, показовими тортурами, лісоповалом. Нудить від тих, що наживаються на подібному. Наступний крок – трошки підсмажитись в танку на Курській дузі. М'ясо з кров'ю. Як турбаза цілком, решта – поганий смак і вульгарщина. Вибачте", - резюмував Юрій Петров.


Більше фото "пансіонату" за посиланням.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.