Мінкульт пропонує передати «Городницький скарб» в музей

Міністерство культури та інформаційної політики України вважає за доцільне передати знайдений 28 серпня скарб срібників часів князя Володимира Великого та Святополка Окаянного (т.зв. “Городницький скарб”) Національному музею історії України для подальшого наукового опрацювання

"Музей має досвід проведення наукової експертизи та необхідних заходів з консервації та реставрації, а також спеціалістів-реставраторів відповідної категорії", - зазначила заступниця міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко.

МКІП вважає, що після реставрації та опрацювання скарб найдоцільніше передати до фондів Новоград-Волинського краєзнавчого музею, де є всі необхідні умови для його належного зберігання та охорони. 

Також Міністерство наполягає на виплаті грошової винагороди людині, яка добровільно передала унікальний дорогоцінний скарб національного значення до Державного музейного фонду України.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.