Кияни пропонують перейменувати на честь Патона дві вулиці та проспект

Кияни запропонували перейменувати кілька вулиць на честь видатного українського вченого Бориса Патона, який помер 19 серпня. Аж три відповідних петиції з’явилися на сайті Київради.

Про це повідомляє Big Kyiv.

 

Зокрема, у першій петиції, автором якої є Силаєв Дмитро, пропонується перейменувати на честь Патона вулицю Московську у центрі міста.

"Вулиця Московська (метро Арсенальна) підійде для цих вимог: назва столиці держави агресора в Києві не має лунати, а Борис Євгенович поважний та відомий на весь світ українець", – йдеться в документі.

У другій петиції Володимира Костюка, на честь Бориса Патона пропонується перейменувати вулицю Ділову поруч з Інститутом електрозварювання, який носить ім'я батька Бориса Патона – вченого Євгена Патона.

"До сих пір в Києві немає вулиці на честь киянина Бориса Євгеновича Патона. Людина – легенда… Вважаю за необхідне увічнити пам'ять геніального вченого", – написав Костюк.

Крім того, у третій петиції (автор Домашевський Олег) пропонується перейменувати проспект Правди, який з'єднується з вулицею Западинською провулком Є. Патона. На думку автора ініціативи, біля мосту Патона вже усі вулиці перейменовані, тому доцільніше назвати на честь Бориса Патона проспект на Виноградарі.

"Вул. Московську на Печерську найменовувати на честь академіка недоречно, бо є дуже багато історичних осіб минулих століть і тисячоліть, більшою мірою пов'язаних з Печерськом, ніж академік.

Також не варто чіпати вулицю Ділову, якій лише недавно повернено історичну назву. На честь Бориса Патона пропоную перейменувати нинішній проспект Правди.

Бажано, щоб провулок і проспект на честь батька і сина були поруч, бо коли проїзди зі схожими назвами знаходяться в різних частинах міста (як було з вул. Лебедєва) або ж навіть близько одна від одної, але мають однаковий статус (як було з вул. М. і Ю. Коцюбинських), виникає плутанина", – уточнюється в петиції.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.