У Волинському музеї ікони – нові експонати

Завершено реставрацію ікон Богородиці Римської та Старозавітної Трійці. Після зняття карантинних обмежень їх можна буде побачити в експозиції

Про це повідомляє Суспільне.Новини.

Ікона Старозавітної Трійці не мала експозиційного вигляду і тому її не виставляли. Вона по середині мала тріщини і деструктивні зміни треба було укріплювати. Художниця-реставраторка Лариса Обухович розповідає: "Зробили реконструкцію ликів, які були майже витерті. Під мікроскопом вдалося зібрати ті риси обличчя, відтворили їх".

Ікона Богородиці Римської датована 17 століттям. "Над головою Богоматері і Ісуса Христа можна бачити сліди від цвяхів, тут знаходилися корони, якими вона була коронована. Традиція коронувати ікони пішла з католицької церкви", - розповідає директорка музею Тетяна Єлісеєєва.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.