У соборі Паризької Богоматері почали демонтувати орган

У понеділок, 3 серпня, у Парижі почали демонтувати великий орган собору Паризької Богоматері.

Про це повідомляє RFI.

Орган до пожежі
Орган до пожежі

Фахівці мають його почистити, відреставрувати та повернути до собору — це мають встигнути зробити до 16 квітня 2024 року (за 5 років після пожежі). Востаннє орган реставрували у 1991 році — це тривало 3 роки.

Під час пожежі інструмент несильно постраждав — полумʼя його не торкнулось, але під час гасіння в орган потрапило багато води. Окрім того, на нього осів свинцевий пил.


Нагадуємо, що 15 квітня 2019 року в соборі Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі) сталася масштабна пожежа. Вона тривала понад девʼять годин. Внаслідок пожежі в соборі обвалилися шпиль і дах.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.