ЄС вимагає від Росії негайно звільнити історика Дмитрієва

Європейський союз вимагає звільнити главу карельського відділення "Меморіалу" Юрія Дмитрієва, якого засудили до 3,5 років колонії суворого режиму.

Про це йдеться у заяві ЄС.

 

"Звинувачення, схоже, були викликані його правозахисною діяльністю і його дослідженнями політичних репресій в радянський період, які сприяли виявленню місць масових поховань. Його справа є частиною більшої тенденції арештів і дискредитації правозахисників в Російській Федерації.

Європейський союз закликає російську владу негайно і беззастережно звільнити пана Дмитрієва з гуманітарних міркувань з урахуванням його віку і стану здоров'я під час пандемії коронавируса" – йдеться у заяві.


Нагадуємо, що 22 липня суд в Росії засудив Дмитрієва до трьох з половиною років колонії суворого режиму.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.