Пожежа в кафедральному соборі Святих Петра і Павла в Нанті

Підозрюваного у підпалі уже допитали

Пожежа в кафедральному соборі Святих Петра і Павла в Нанті спалахнула вранці в суботу, 18 липня. Більш як 100 пожежників кілька годин боролися за пам'ятник готичної архітектури. Проте, їм не вдалося врятувати вітражі часів Людовика XII і унікальний орган епохи бароко.

Взяти під контроль поширення вогню вдалося тільки через три години після загоряння. За даними поліції, в результаті події ніхто не постраждав.

Вогонь спалахнув одразу в трьох місцях, тому слідчі підозрюють підпал. Поліція Франції затримала 39-річного чоловіка, вихідця з Руанди, підозрюючи його у підпалі. Після проведеного допиту його відпустили.

 
Автор фото: Laetitia Notarianni/AP Photo

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.