У селі Вахнівці відмовились виділяти землю для пам’ятника «Борцям за волю України»

Депутати сільради села Вахнівка Липовецького району у Вінницькій області проголосували проти виділення земельної ділянки для спорудження пам’ятного знаку “Борцям за волю України”

Як повідомляє сайт Vежа, про це розповів на своїй фейсбук-сторінці депутат Вінницької обласної ради Володимир Барцьось, який опублікував відповідь сільської голови Ганни Нагорної на своє депутатське звернення з цього приводу. Монумент мав би бути встановлений на честь бою, що відбувся поблизу села у 1920 році між українськими повстанськими загонами та більшовиками.

"Це здається диким в незалежній Україні, але це факт, що сільські депутати й керівництво цієї сільради фактично стали на позицію ворожу до своєї національної пам'яті та борців за волю України", – написав Барцьось.

"Ми погодились знайти спонсорські кошти (більшу частку) на проект" – додав Барцьось. Тож маючи усне погодження від керівництва Вахнівки, наприкінці 2019 року він направив офіційного листа до сільради, але відповіді не отримав. Після повторного звернення, сільрада надала відповідь: депутати не погодили виділення земельної ділянки.

 
Маруся (Олександра) Соколовська, загін якої  переміг більшовиків під Вахнівцями у листопаді 1920 року 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.