26 червня Національний музей історії України відчиняється для відвідувачів

З деякими обмеженнями починає працювати для відвідувачів Національний музей історії України

Для огляду буде відчинено поки що тільки перший поверх, на якому розміщена археологічна експозиція. На вході за допомогою безконтактних термометрів буде проводитись температурний скринінг. Заходити до музею можна лише в масках чи респіраторах.

Діятимуть також обмеження на вхід відповідно до чинних санітарних норм, встановленими органами державної влади. Відвідувачам із ознаками респіраторного захворювання, температурою вище 37,2 градусів за Цельсієм  заходити до музею заборонено. Також щосереди проводитиметься санітарний день, і музей буде зачинено для відвідувачів.

У музеї дотримуватимуться суворих правил дезінфекції, регулярно оброблятимуть приміщення, ручки, поверхні дезінфікуючими речовинами, провітрюватимуть зали, а співробітники музею працюватимуть у засобах індивідуального захисту.

 

Цього ж дня, 26 червня, відкривається виставка "Між двох світів: з колекції зброї таспорядження ХVI – ХVІІІ ст. Національного музею історії України". Виставка презентує кращі зразки зброї із фондового зібрання музею. Це холодна зброя ХVI – ХVІІІ ст. Польщі, Туреччини, Ірану, вогнепальна зброя Західної Європи ХVI – ХVІІ ст., західноєвропейські та східні захисні обладунки ХVІІ ст. Центральне місце в експозиції займають козацькі клейноди та зброя Українського козацтва XVII – XVІII ст.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.