Громадська акція "Трагедія для світу – свято для Росії". Анонс

З нагоди параду Перемоги у Москві українські історики та соціальні активісти хочуть нагадати спадкоємиці Радянського Союзу – Російській Федерації – про участь СРСР у розв’язуванні Другої світової війни

Два диктатори – Гітлер і Сталін – розпочали глобальний і найкривавіший конфлікт в історії людства. Ця війна забрала життя більше 50 мільйонів людей.

Але для сучасної ідеології Росії перемога 9 травня – це просто привід виправдати сталінський імперський режим, окупацію багатьох країн, злуку з Гітлером та усі знущання тоталітарного режиму над своїми підданими і жертвами.

Одночасно офіційна російська пропаганда увесь час закидає українцям колаборацію з нацизмом, за що чомусь має відповідати сучасна Україна, яка не шанує "Великої Перемоги".

Ми зберемося, аби засвідчити, що рівень співпраці росіян з нацистами був набагато більшим, аніж в українців. Хоча, на відміну від Росії, Україна перебувала під окупацією вся і протягом більш тривалого часу. Всупереч російській пропаганді, пам'ять про жертви Другої світової війни вшановується українцями на належному рівні.

Чи варта ця дата парадів? Чи доречні урочисті виїзди військової техніки на тлі безіменних поховань мільйонів, у тому числі громадян тієї країни, яка розв'язала разом з Гітлером світову війну?

Приєднуйтесь до істориків на акції під посольством РФ!

Адреса: Повітрофлотський, 27.

День: середа, 24 червня

Час початку: 10.00

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.