В Росії заборонили поширювати інформацію із сайту Лікбез

Російський суд вніс сайт Лікбез до спеціального реєстру Роскомнадзору

Наримановський районний суд в Росії виніс ухвалу внести сайт Likбез.Історичний фронт в офіційний реєстр сайтів, з яких заборонено поширювати інформацію в Росії.

При цьому суд вирішив не обмежувати доступ до сайту. Відповідний запис зроблено на сайті Роскомнадзору.

 

Раніше, у 2011 та 2015 роках у цьому ж реєстрі рішенням судів у Москві та Красноярському краї появився сайт Інституту історії України НАН України з приміткою "обмежено доступ до сторінки".

Довідково:

likбез. Історичний фронт — громадський просвітницький проєкт з популяризації історії України та протидії російській історичній пропаганді. Виник у 2014 році. Координатор проєкту — Кирило Галушко. Учасники проєкту взяли участь у більш, ніж 30 виданнях, відвідали з публічними лекціями бл. 40 міст і сіл України, військових частин, навчальних закладів, вони є регулярними учасниками теле- та радіопередач і проєктів, є консультантами та учасниками художньо-документальних фільмів. Видання проєкту відзначені на львівському "Форумі видавців" та рейтингу "Книжка року".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.