Онлайн-дискусія "Як історичне минуле стає ідеологічним теперішнім?". Анонс

Після офіційного початку головування Естонії у Раді Безпеки ООН, голови МЗС Естонії та України Урмас Рейнсалу та Дмитро Кулеба домовилися спільно докладати зусиль задля протидії поширенню Росією спотворених історичних фактів, зокрема, щодо річниці завершення Другої світової війни

 

Як історія може стати інструментом для примирення та стабільності, а не зброєю? Що зробити для того, щоб історія лише посилювала національну стійкість, а не загрожувала їй?

Дискусія відбудеться: 29 травня 2020 року, о 12.00 відбудеться онлайн-дискусія "Як історичне минуле стає ідеологічним теперішнім?". Дивитися можна на YouTube-каналі ІА "Укрінформ" або Facebook-сторінці Українського інституту національної пам'яті.

Питання до обговорення:

  • Історична пам'ять: монополія істориків чи можливість для активних громадян країн Балтії, Польщі, України та Росії?
  • Трагедії XX століття: чи може їх переосмислення сприяти консолідації Європи?
  • Як культ Великої вітчизняної війни охопив Росію та чому так і не сталося примирення між "червоними" та "білими"?
  • Чому Кремль засекретив архіви Другої світової війни до 2040 року?

Запрошені учасники:

  • Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету
  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті
  • Сергій Мєтлєв, голова відділу зв'язків з громадськістю та співробітництва Інституту історичної пам'яті Естонії
  • Костянтин Еггерт, політичний коментатор Deutsche Welle

Модератор – Дмитро Теперік, виконавчий директор Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS).

Організатор: Міжнародний центр оборони та безпеки (ICDS) в межах програми "Стійка Україна".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.