Центр Довженка – без директора і фінансування

Цінні кіноплівки, що зберігаються у Центрі Довженка, перебувають під загрозою

Національний центр Олександра Довженка від початку року не отримує держфінансування – повідомляє УП.Життя.

Він не може виплачувати заробітну плату працівникам. А претензії кредиторів задовольнятимуть, арештувавши майно центру.

 

Про це йдеться в заяві, яку Центр опублікував на своїй сторінці у Facebook.

Від початку 2020 року Центр не отримав плановане державне фінансування за бюджетною програмою, оскільки Міністерство фінансів не затвердило проєкт паспорту програми.

Директор Центру Іван Козленко повідомив, що йде з посади:

"Керувати ліквідацією Національного центру Олександра Довженка, розвитку та встановленню міжнародної репутації котрого я присвятив 8 років свого життя, я відмовляюсь".

Зараз у Центрі проходить обшук, правоохоронці вилучають документи посторонній кримінальній справі.

Голова Державного агентства з питань кіно Марина Кудерчук  прокоментувала ситуацію виданню Радіо Свобода.:

"Ця інформація неправдива – це єдине, що вам можу сказати. Я рекомендую ставити питання Міністерству культури", – заявила Кудерчук.

На зберіганні в Центрі Довженка знаходиться більше 42 000 одиниць зберігання кіноматеріалів (більше 5 000 найменувань кінотворів) — художніх, анімаційних, документальних та науково-популярних фільмів здебільшого українського виробництва.

Найстаріший фільм, що зберігається в фондах Центру Довженка — нітратна плівка 1909 року. Найстаріший художній фільм українського радянського виробництва - 1922 року.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.