В Росії пропонують карати за «неправильні» розмови про Другу світову війну

В парламент РФ внесено законопроєкт, згідно якого можна садити до вʼязниці на 5 років за сумніви у причинах чи наслідках Другої світової війни

 

Депутат Державної думи РФ Олексій Журавльов запропонував доповнити Кримінальний кодекс РФ статтею під назвою "Фальшування історичних фактів про причини та підсумки Другої світової війни".Відповідний законопроєкт уже внесено до парламенту.

У тексті документу говориться, що за "покладання на СРСР відповідальності за розв'язання Другої світової війни або заперечення основної ролі СРСР в перемозі над країнами осі у Другій світовій війні, а так само поширення відомостей тотожності офіційної політичної ідеології СРСР і нацизму, вчинені публічно", будуть штрафувати на суму до 300 тис. рублів, або засуджувати до примусових робіт до двох років.

Якщо ті самі дії вчинені "особою з використанням свого службового становища або з використанням засобів масової інформації", то за ґрати відправлятимуть на п'ять років.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.