Заява Євросоюзу у справі історика Юрія Дмитрієва

Євросоюз закликав російську владу терміново звільнити карельського історика, якого переслідують за надуманими звинуваченнями

 

Європейський Союз продовжує уважно стежити за розвитком ситуації щодо Юрія Дмитрієва, шанованого історика, відомого своїм безкомпромісним дослідженням і документуванням масових поховань жертв радянських репресій 1937-1938 рр., Голови Карельського відділення товариства "Меморіал" в Російській Федерації.

23 березня 2020 року Верховний суд Карелії продовжив термін тримання його під вартою до 25 червня 2020 року. 7 травня 2020 року прохання про звільнення Дмитрієва з ув'язнення в зв'язку зі спалахом короновірусу у вʼязниці була відхилена судом.

"Ми вже неодноразово висловлювали свою стурбованість … щодо його попереднього ув'язнення, що триває вже два роки в ході тривалого таємного судового розгляду за сумнівними звинуваченнями, які пов'язані з його роботою історика і правозахисника.

Ми неодноразово закликали до його звільнення і робимо це зараз, відзначаючи терміновість цієї вимоги, оскільки поганий стан здоров'я і вік роблять його схильним до додаткового ризику в ситуації пандемії COVID-19" - йдеться у заяві.

Ми закликаємо Російську Федерацію дотримуватися своїх зобов'язань перед ОБСЄ.

Окрім членів Євросоюзу до заяви приєднались Північна Македонія, Чорногорія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Норвегія, Україна, Грузія і Канада.

З повним текстом заяви можна ознайомитись за лінком.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.