УІНП підготував відеоролик про Славу Стецько

До 100-річчя з дня народження Слави Стецько Інститут національної памʼяті презентує новий відеоролик

Зустріч Слави Стецько з виборцями в Україні
Зустріч Слави Стецько з виборцями в Україні
zbruc.eu

14 травня виповнюється 100 років з дня народження Слави Стецько – однієї з лідерок ОУН (б), багаторічної очільниці Антибільшовицького блоку народів, засновниці Конгресу українських націоналістів та народного депутата трьох скликань.

До цієї дати Український інститут національної пам'яті спільно з Bober Film Studio приурочив вихід нового яскравого історичного ролика про Славу Стецько. Ролик став продовженням започаткованого Інститутом циклу "Люди епохи".

У ролику використані архівні фото та кадри відеохроніки, надані Конгресом українських націоналістів.

Довідково:

Слава Стецько (уроджена Ганна-Євгенія Музика) народилася 14 травня 1920 року в селі Романівка, нині Теребовлянського району на Тернопільщині. З 18 років за прикладом брата – активний учасник Організації українських націоналістів.

Розбудовувала жіночу мережу ОУН, займалася пропагандою, поширювала інформацію про проголошений у Львові 30 червня 1941 року "Акт відновлення української державності".

У 1943-му році була арештована німцями у Львові, вісім місяців провела у тюрмі на Лонцького. Після звільнення (батьки і товариші по боротьбі задіяли усі свої зв'язки) була відправлена проводом ОУН до Відня.

На еміграції стала дружиною одного з лідерів ОУН Ярослава Стецька, взяла собі його прізвище та ім'я. Була одним із активних діячів очолюваного ним Антибільшовицького блоку народів, а після його смерті сама очолила організацію.

Була лідером ОУН (б) та заснованого нею Конгресу українських націоналістів, народним депутатом України трьох скликань.

Двічі як найстарший член парламенту приводила до присяги депутатський корпус. Її життєвим кредом були слова: "Я вірю в українську націю".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.