У Росії зняли меморіальні дошки про жертв Катині

З колишнього будинку НКВС у місті Твер у Росії демонтовано дві пам’ятні дошки, присвячені жертвам Катинського злочину

Це сталося ще 7 травня. Дошки пам'яті висіли на будівлі Медакадемії, в якій раніше знаходилося відділення НКВС. Дві таблички, російську та польську, зняли з фасаду будівлі відповідно до рішення прокуратури Центрального району міста.

На одній з дошок було написано: "Пам'яті поляків з табору Осташків вбитих НКВС у Калініні заради застереження світу". На іншій значилося: "В пам'ять про замордованих. Тут в 1930-50-і роки знаходилося Управління НКВС-МДБ по Калінінській області та його внутрішня в'язниця".

Протести проти демонтажу памʼятних дошок заявили МЗС Польщі та польський інститут національної памʼяті Польщі.

Також "Федерація катинських родин" звернулася до польської влади і дипломатії з відкритим листом, у якому закликає до негайних і рішучих дій.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.