In memoriam. Померла ув'язнена нацистських концтаборів Ірина Б'єнько-Шуль

Сьогодні у Львові відійшла у засвіти Ірина Б'єнько-Шуль.

Про це повідомляє Локальна Історія.

 

Ірина Б'єнько народилася 23 червня 1918 р. у с. Вовче Перемишльського повіту (нині у складі Польщі). 18 січня 1944 р. була заарештована гестапо за реалізацію бофонів (підпільні гроші, векселі – Бойовий фонд УПА) і з вироком "за зв'язок з ОУН та УПА" ув'язнена в концтаборі Равенсбрюк, а згодом його філії Флосенбург.

Звільнена американцями у травні 1945 р. Самотужки добралася до Перемишля, у жовтні 1945 року разом із батьками примусово переселена до Львова, де мешкала досі.

У 1947 році вийшла заміж за Івана Шуля (уроджений Іван Швак), колишнього вояка УПА. До проголошення незалежності України приховувала факт перебування у нацистських концтаборах.

Вже у період незалежності була активною у громадському житті. Учасниця та членкиня товариства "Просвіта", "Союзу Українок", "Товариства Надсяння", "Львівської спілки політв'язнів України", хору "Відгомін".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.