Українські пам'ятки на окупованих територіях тепер більш захищені

Україна ратифікувала протокол Гаазької конвенції 1954 року про захист памʼяток під час війни

Верховна Рада ухвалила закон "Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року". Рішення 30 квітня підтримали 321 народний депутат, повідомляє Укрінформ.

"Ратифікація зазначеного Протоколу дасть змогу Україні звертатися до ЮНЕСКО з проханнями про надання технічної допомоги в організації належного захисту власних культурних цінностей, підготовчих, профілактичних або організаційних заходів на випадок надзвичайних ситуацій, а також отримати додаткові інструменти в організації здійснення моніторингу та охорони культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях", - зазначається у пояснювальній записці.

Незаконна
Незаконна "реставрація" Ханського палацу в Бахчисараї

Закон розроблено для захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту та створення системи посиленого захисту культурних цінностей.

Протокол також встановлює додаткові обмеження в застосуванні принципу "військової необхідності", запроваджує інститут "посиленого захисту". Протокол значно розширює та посилює відповідальність за пошкодження памʼяток у разі збройного конфлікту.

Протокол забороняє будь-яке вилучення або передачу права власності на культурну цінність; будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не потрібно виключно для охорони, будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.