Петиція про Києво-Печерську Лавру набрала необхідні голоси

Всього за два тижні петиція до президента про передачу памʼятки національного значення іншому користувачу набрала необхідні голоси

15 квітня на сайті президента України була створена петиція із закликом припинити використання Києво-Печерської лаври Українською православною церквою Московського патріархату та передати лавру у використання Православної церкви України (ПЦУ).

29 квітня петиція набрала необхідній мінімум у 25 тисяч підписів.

Києво-Печерська лавра належить державі, а релігійні організації користуються нею на правах оренди. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Нижню лавру орендує УПЦ московського патріархату. Також на території лаври розташовано кілька музеїв та Національна історична бібліотека.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.