Спецпроект

Створено онлайн-ресурс свідчень про Голодомор

Національний музей Голодомору-геноциду створив сторінку «Свідчення» — єдиний онлайн-ресурс, де будуть зібрані свідчення про Голодомор 1932–1933 років

На сайті Національного музею Голодомору-геноциду появилась сторінка "Свідчення". Там будуть зібрані історії очевидців Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

"Історія кожної людини — унікальна, та всі вони розповідають правду про найбільші злочини совєтської влади" - підкреслюють в музеї.

Кожен користувач ресурсу може відшукати свідчення за місцем, часом, прізвищем або хештегом. 

Онлайн-ресурс містить відео- та аудіосвідчення, фото та оцифровані текстові спогади про Голодомор-геноцид і масові штучні голоди 1921-1923 та 1946-1947 рр. Вони упорядковані тематично та за адміністративно-територіальним  принципом.

 

Нині найбільш наповненим є розділ "Голодомор-геноцид 1932-1933 років". В його основі  матеріали, зібрані співробітниками  Музею Голодомору в рамках проєкту "Усна історія Голодомору". Під час реалізації проєкту були записані аудіо- та відеосвідчення очевидців Голодомору з різних областей України.

На сайті також є свідчення із фондів музею, зібрані та передані до музею краєзнавцями, студентами, школярами, установами та організаціями.

Над підготовкою матеріалів для наповнення онлайн-ресурсу працювала не лише команда музею, а й волонтери.

Підписники сторінки Музею Голодомору, студенти Української академії лідерства, а також Українська Волонтерська Служба підтримали проєкт, допомагаючи оцифровувати свідчення. Робота над проєктом триває. Кожен може долучитися до подальшої роботи, написавши на пошту memoholodpress@gmail.com.

Сьогодні сторінка "Свідчення" містить 250 історій.  Щомісяця ресурс наповнюватиметься новими спогадами свідків і новими позначками на карті України. Щоб долучитися до наповнення сторінки, українці можуть передати до музею родинні історії, фото або контакти свідків Голодомору та масових штучних голодів.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.