СЗРУ оприлюднила архівні документи про діяльність гетьмана Павла Скоропадського

Оприлюднено 253 розсекречені й оцифровані архівні документи, датовані 1920–1930 роками, що зберігалися у 57 томах 15 архівних справ.

Про це йдеться на сайті СЗРУ.

Фотокартка Гетьманської управи в Берліні
Фотокартка Гетьманської управи в Берліні

Це матеріали про гетьмана Павла Скоропадського та його рід, окремих діячів Гетьманату, гетьманський Фонд визвольної боротьби, діяльність гетьманців у еміграції в Європі, Америці та Канаді, організаційний устрій, функції та головні напрями роботи гетьманського руху.

Серед документів – оригінали та копії наказів, розпоряджень, резолюцій зборів і нарад, листів, анкет, заяв, пояснювальних записок, офіційних видань іноземних країн та друкованих видань українських еміграційних партій та угрупувань, а також зображення печаток, символіки, власноручних підписів провідників гетьманського руху, світлини тощо.

Зазначені документи збиралися свого часу радянськими органами державної безпеки з метою стеження за діяльністю гетьманського руху в еміграції і безпосередньо за гетьманом Павлом Скоропадським, дискредитації та припинення функціонування українських емігрантських організацій.

Із документами можна ознайомитися в розділі сайту СЗРУ "Галузевий державний архів СЗРУ" за посиланням.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.