Спецоперація СБУ на алеї Героїв Небесної Сотні. Пошкоджено пам'ятку революції Гідності

На алеї Героїв Небесної Сотні 14 квітня під час спецоперації СБУ постраждала історична пам'ятка – ліхтарний стовп зі слідами пострілів, зроблених у лютому 2014 року

Як повідомляє Генеральний директор Національного Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло, на алеї Героїв Небесної Сотні 14 квітня постраждав об'єкт культурної спадщини – ліхтарний стовп – частина пам'ятки історії "Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року" (охоронний № 946-Кв).

Працівники СБУ затримали чоловіка, який представлявся працівником Кабміну та пропонував за гроші працевлаштування в органах державної влади – таку інформацію подає офіційний сайт Служби безпеки України. 

 

У процесі затримання підозрюваного розгорнулася ціла спецоперація з гонитвою і стріляниною. У результаті сталося ДТП – водій білого "Лексуса" звернув на алею Героїв Небесної Сотні (яка закрита для транспортного руху, але є проїзною для обслуговування готелю "Україна"), не впорався з керуванням, зніс бетонні клумби та врізався в ліхтарний стовп – відповідне відео записав ресурс "ДТП.KIEV.UA". Пошкоджений стовп – "свідок" трагічних подій у центрі столиці 20 лютого 2014 року і містить сліди від куль. 

Генеральний директор Національного Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло заявив, що інституція підготувала акт пошкодження об'єкта та направлено листи на Офіс Генпрокурора, ДБР, Нацполіцію і Департамент охорони культурної спадщини КМДА. Крім стовпа, пошкоджено бруківку у його основі і розтрощено шість бетонних клумб, які блокували незаконне паркування на Алеї. 

"Стовп є одним із об'єктів збереження, – зауважив гендиректор музею. – Це стовп, на якому два отвори від куль – він якраз є під охороною як складова пам'ятки місцевого значення. Водночас це також речовий доказ для слідчих". 

Пан Ігор наголосив – у теперішньому статусі алея Героїв Небесної Сотні лишається беззахисною як історична пам'ятка, як місце-свідок поворотних для історії України подій. 

"Ми повідомили відповідний орган нагляду за пам'яткою. Це Департамент охорони культурної спадщини КМДА, – заявив директор музею. – А вони впродовж п'яти робочих днів повинні розглянути таку інформацію, провести моніторинг чи дослідження (скласти відповідний акт) і прийняти рішення про призначення охоронного заходу"

 

Він додає, що це ДТП вкотре свідчить – зберегти Інститутську в автентичному вигляді нереально, багато важливих об'єктів, у т.ч. доказів у кримінальних провадженнях, зникло або пошкоджено за останні 6 років. Алея Героїв Небесної Сотні у статусі вулиці, а не меморіалу, дуже вразлива як від вандалів, так і подібних надзвичайних ситуацій.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.