Чернівецький університет відзначає 145 річницю указу про заснування

Указом австрійського імператора Франца-Йосифа від 31 березня 1875 р. було засновано Чернівецький університет. Урочисте відкриття університету відбулось за півроку - 4 жовтня. Через карантин жодні урочистості не проводяться.

Указом австрійського імператора Франца-Йосифа від 31 березня 1875 р. було засновано Чернівецький університет, тобто сьогодні – 145-річниця з тієї пори. Вже 4 жовтня того ж року відбулося урочисте відкриття університету, якому було надано назву Чернівецький університет імені Франца-Йосифа.

Також тим Указом імператор заклав заснування богословського греко-православного факультету – єдиного в Австрійській імперії.

За 145 років змінювалися не тільки держави, а й назва університету: в 1875-1918 pp. – імені Франца Йосифа, у 1919-1940 роках він був румунським вищим навчальним закладом Universitatea Regele Carol I din Cernăuţi, з 1940 року – Чернівецький державний університет, у 1989 році йому присвоїли ім'я визначного буковинського письменника Юрія Федьковича, у 2000 році – надано статус національного.

Разом з Чернівцями, за право мати на своїй території національний університет боролися міста Прага, Зальцбург і Трієст. Однак вибір припав на Чернівці.

Імператор Франц-Йосиф
Імператор Франц-Йосиф

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.