In memoriam. Померла відома соціологиня Ірина Бекешкіна

У віці 68 років померла відома українська соціологиня Ірина Бекешкіна, громадська діячка, експертка, спеціалістка в галузі політичної та електоральної соціології.

Про це в суботу, 21 березня, повідомила "Новинарня" із посиланням на Фонд "Демократичні ініціативи", який очолювала Ірина Еріківна.

 

"Велике горе спіткало наш Фонд, наше громадянське суспільство, нашу країну.

Передчасно пішла з життя Ірина Бекешкіна – відома українська соціологиня, директорка Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, одна із найавторитетніших науковців, людина, яка щиро любила свій народ та Україну", – ідеться в повідомленні.

Ірина Бекешкіна була символом об'єктивної української соціології, зробила вагомий внесок у розбудову демократії та громадянського суспільства в Україні.

"Вона до останнього дня була з нами і проводила опитування, заходи, була переповнена новими ідеями та планами. Для нас це дуже велика втрата, яку важко прийняти й усвідомити", – зазначили в фонді, висловивши співчуття близьким та рідними покійної.


Біографія

Ірина Бекешкіна народилася 4 лютого 1952 року в місті Івдель, Свердловська область РФ. Закінчила філософський факультет Київського університету імені Т. Шевченка, аспірантуру Інституту філософії АН УРСР.

Кандидат філософських наук.

Працювала науковим редактором журналу "Філософська думка", молодшим і старшим науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

З 1991 року — науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

Із 1996 року — заступник директора (надалі директор) Фонду "Демократичні ініціативи", з 2001 року — його науковий керівник.

Науковий редактор бюлетеню "Політичний портрет України" фонду "Демократичні ініціативи".

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.