У Києві з'явилась зупинка швидкісного трамвая Олекси Тихого

У Києві зупинку швидкісного трамвая "Польова" перейменовано на станцію "Олекси Тихого".

Про це повідомляє Офіційний портал Києва.

 

"З 16 березня зупинку швидкісного трамваю "Польова" перейменовано на станцію "Олекси Тихого"", - йдеться у повідомленні.


ДОВІДКА. "Польова" — станція Правобережної лінії Київського швидкісного трамвая, розташована між станціями "Індустріальна" і "Політехнічна". Була відкрита у 1978 році. Названа за однойменною вулицею.


Олекса Тихий – український дисидент і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.

Рецидивіст, тричі засуджений до тривалих термінів позбавлення волі за антирадянську агітацію й пропаганду.

У листопаді 1989 р. Тихий разом із побратимами Стусом і Литвином був перепохований на Байковому кладовищі в Києві.


Читайте також:

Олекса Тихий. Справжній донецький українець

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.