АНОНС: Лекція «Нова шляхта» в Козацькому Гетьманаті XVIII століття

Видавництво «Темпора» і Книгарня "Є" запрошують на зустріч A posteriori. Історичний лекторій з Олексієм Сокирком про «нову шляхту» в Козацькому Гетьманаті XVIII століття.

Про це повідомляють організатори у Facebook.

 

Зазвичай із елітою Гетьманщини в нас асоціюються старшини – полковники, сотники, обозні, судді й осавули. На галасливих радах козацька юрба обирала своїх провідників – гетьманів, кошових і старшин – часто так само імпульсивно й жорстоко скидаючи їх в політичне небуття. Тож слово "шляхтич" і "козак" видаються мало сумісними, ніби належними до двох протилежних світів.

Втім, історичні реалії, як завжди, влаштовані складніше від наших стереотипів. У XVIII столітті Козацька держава була не комуною розхристаних запорожців, а аристократичною республікою, де головну роль відігравала новосформована знать, яка була синтезом покозаченої шляхти й власне козацької верхівки.

"Нова шляхта" Гетьманщини не лише виробила унікальну культуру, але й міцно тримала в своїх руках політичний провід, гідно даючи відсіч зазіханням на свої "права й вольності" як власним гетьманам, так і російським монархам.

Про реальних людей, старшинські клани, їхній етичний кодекс, правила політичної гри, уявлення про себе й державу, стиль життя й побут буде нагода почути на лекції.


Лектор: Олексій Сокирко – дослідник історії військової та соціо-культурної історії Гетьманщини, автор монографії "На варті булави. Надвірні війська українських гетьманів середини XVII – другої половини XVIII століть".


Модерує: Ольга Петренко-Цеунова


Час: 4 березня, середа, 18:30


Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3, м. Київ


Вхід вільний

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.