СБУ та Інститут національної пам’яті Словацької Республіки підписали Договір про співробітництво. ФОТО

Делегація Інституту національної пам’яті Словацької Республіки на чолі з Головою Ради правління Яном Палффі та керівництво Галузевого державного архіву Служби безпеки України уклали Договір про співробітництво в архівній сфері.

Церемонія підписання відбулася в Києві за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Словацької Республіки в Україні Марека Шафіна, повідомляє пресслужба СБУ.

 

Цей документ дозволить інтенсифікувати співпрацю у питаннях наукових та архівно-пошукових досліджень, а також сприятиме обміну досвідом між співробітниками установ. Адже Інститут національної пам'яті Словацької Республіки є державною установою, що зберігає архіви колишніх комуністичних спецслужб Чехословаччини.

Тому налагодження плідної співпраці між двома інституціями має важливе значення для дослідження спільного минулого наших країн.

 

"Підписання Договору про співпрацю зі словацькою стороною дозволить на якісно новому рівні взаємодіяти у царині відновлення історичної пам'яті наших народів, зробить Україну й Словацьку Республіку сильнішими", ‒ резюмував підсумки зустрічі директор ГДА СБУ Андрій Когут.

 

Під час зустрічі сторони також обговорили перспективні напрямки майбутньої співпраці. У ході візиту іноземні гості детальніше ознайомилися з роботою Архіву СБУ, зокрема їм презентували документи з історії Словацької Республіки ХХ століття, що містяться у сховищах ГДА.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.