Аліна Шпак залишає посаду заступниці голови Інституту національної пам’яті

Перша заступниця голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак повідомила 19 лютого, що йде з посади.

Допис про це вона оприлюднила на своїй Фейсбук-сторінці, передає Радіо Свобода.

 

Підбиваючи підсумки, Аліна Шпак зазначила, що за майже шість років роботи в Інституті її команда змогла "досягти більшого, ніж ставили собі як завдання".

"Запустили декомунізацію і очистили публічний простір, відкрили доступ до архівів КҐБ, відновили процес реабілітації, повернули пам'ять і шану борцям за незалежність, започаткували велику кількість нових проєктів.

Ми були принциповими і бодай трішки, але розвернули Україну обличчям до витоків і до розуміння, ким ми є. Пишаюсь тим, що була причетна", – написала вона.

Вона не уточнила, що стало причиною для її звільнення, однак зазначила, що більше "не знаходить собі місця" в колективі УІНП.

Колишній голова Інституту і чинний народний депутат від "Європейської солідарності" Володимир В'ятрович назвав Шпак "високопрофесійною менеджеркою" та звернув увагу на те, що про її звільнення стало відомо в річницю розстрілів Небесної сотні.

"Символічно, що рішення уряду оприлюднено в дні пам'яті про Майдан, який став для нас поштовхом до втілення в Україні саме української політики національної пам'яті", – зазначив В'ятрович.

Аліна Шпак працювала в Українському інституті національної пам'яті з 2014 року.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.