Аліна Шпак залишає посаду заступниці голови Інституту національної пам’яті

Перша заступниця голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак повідомила 19 лютого, що йде з посади.

Допис про це вона оприлюднила на своїй Фейсбук-сторінці, передає Радіо Свобода.

 

Підбиваючи підсумки, Аліна Шпак зазначила, що за майже шість років роботи в Інституті її команда змогла "досягти більшого, ніж ставили собі як завдання".

"Запустили декомунізацію і очистили публічний простір, відкрили доступ до архівів КҐБ, відновили процес реабілітації, повернули пам'ять і шану борцям за незалежність, започаткували велику кількість нових проєктів.

Ми були принциповими і бодай трішки, але розвернули Україну обличчям до витоків і до розуміння, ким ми є. Пишаюсь тим, що була причетна", – написала вона.

Вона не уточнила, що стало причиною для її звільнення, однак зазначила, що більше "не знаходить собі місця" в колективі УІНП.

Колишній голова Інституту і чинний народний депутат від "Європейської солідарності" Володимир В'ятрович назвав Шпак "високопрофесійною менеджеркою" та звернув увагу на те, що про її звільнення стало відомо в річницю розстрілів Небесної сотні.

"Символічно, що рішення уряду оприлюднено в дні пам'яті про Майдан, який став для нас поштовхом до втілення в Україні саме української політики національної пам'яті", – зазначив В'ятрович.

Аліна Шпак працювала в Українському інституті національної пам'яті з 2014 року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.