Сто років історії українського кіно зібрали у довідник

У Києві відбулася презентація серії науково-довідкових видань Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Пшеничного "Кінолітопис: Анотований каталог кіножурналів, документальних фільмів, кіно- і телесюжетів (1896-1995)"

Презентація видань пройшла під час пресконференції в Укрінформі.

 

"Ми маємо сьогодні позитивну новину. Це виходить довідкове видання одного з наших центральних архівів, унікальних архівів, які зберігають документи кінофотофоноархіву, документи, які найбільш популярні для масового глядача та слухача.

І коли ми говоримо в контексті проблем доступу до архівів, то ми чомусь завжди акцентуємо увагу на фізичній можливості отримати цей безпосередній доступ. Взяти документи в руки, ознайомитись з ними, самостійно копіювати їх чи не копіювати.

Але насправді доступ до архівів розпочинається з довідкового видання, тому що поки ти не будеш знати, що тобі потрібно знайти в архіві, то фізичної можливості зайти і отримати доступ до документів нічого не важить", - зазначив голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов.

 

Він підкреслив, що саме видання є дуже важливим для розвитку архівної справи. За його словами, ця книга буде корисна не лише для вузького кола архівістів або постійних відвідувачів архіву, але й для широкого загалу.

Директор ЦДКФФА України ім. Пшеничного Владислав Берковський відзначив, що цей том фактично завершує серію науково-довідкових видань, що презентують кінодокументи найбільшого спеціалізованого архівосховища документального кіно в Україні за період з 1896 по 1995 рр.

 

"Фактично з кінця 90-х років наш архів підійшов до планомірної роботи з описування саме кінодокументів. Видано 7 томів… До цих видань ввійшло 6302 документальних кіно та телефільмів, а також 6051 збірник кіно та телесюжетів", - сказав він.

Берковський додав, що наразі всі кінолітописи вже є онлайн, і це дає можливість з будь-якого куточка планети мати доступ до цих архівів.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.