В Італії археологи знайшли гробницю залізного віку із колісницею та без скелета. ФОТО

У центральній частині Італії під час проведення земляних робіт археологам вдалося виявити гробницю залізного віку. У ній знайшли зброю, прикраси і колісницю. Місце усипальниці виявили випадково під час огляду ділянки землі перед будівництвом нового спортивного комплексу в долині річки Невола.

Очолила групу дослідників Федеріка Босхі з Університету Болоньї, повідомляє Урядовий кур'єр.

 

Знайти гробницю археологам допомогла аерофотозйомка, коли в кадр потрапили обриси круглих ровів. Це викликало інтерес, і вчені більш детально обстежили місцевість.

Для цього вони виміряли електромагнітне поле цієї місцевості, що показало підземну аномалію і провели магнітну зйомку, яка вказала на наявність металевих предметів.

Сама по собі гробниця має невеликі розміри – 3.2х2.8 метра. Навколо неї був насипаний рів, ширина якого склала 30 метрів. Більше того, вченим вдалося встановити, що над усипальницею колись був насипаний земляний курган, але з часом він зрівнявся з землею.

Серед знахідок всередині поховання виділяють різну зброю, залізні і бронзові предмети, серед яких можна відзначити бронзовий шолом воїна, відро з бронзи, і частини від колісниці.

Встановити хто ж тут був похований археологам не вдалося, так як скелета померлого не виявили. Про високий соціальний ранг цього таємничого власника поховання свідчать як велика кількість, так і розкіш похоронних предметів.

 

Але хоч тіла не вистачає, скарби у цій могилі, якій 2600 років, унікальні. "Неординарна колекція культурних матеріалів" – це "недвозначне свідчення аристократичного статусу власника гробниці", – повідомила Босхі виданню Live Science в електронному листі.

Припущень про те, куди поділися рештки людини поки немає, можливо її перед похованням піддали кремації, або кістки зотліли, але версія про грабіжників точно відпадає, через те, що скарби залишилися на місці, їх ніхто не розікрав.

Гробниця датується VII століттям до Р.Х., тому вона, ймовірно, належала культурі Пічені, групі людей залізного віку, які жили вздовж узбережжя Адріатики в Італії.

Докази, включаючи артефакти цього поховання, свідчать про те, що пічені були войовничим племенем, але у 268 р. до Р.Х. Рим анексував їхні землі.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.