Спецпроект

Стартував марафон історій про українців, які рятували життя під час Голокосту

Національний музей історії України у Другій світовій війні разом із партнерами розпочав проєкт «Українці-рятівники», який триватиме упродовж 2020 року.

За цей час планується зібрати історії мешканців України, які під час Другої світової війни рятували життя євреям, ромам та іншим приреченим, повідомляє УІНП.

 

Перший захід марафону відбувся 28 січня. Його приурочили до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту. У музеї говорили про людей, які під загрозою смерті робили все для того, щоб вберегти та захистити інших. Держава Ізраїль присвоює їм звання "Праведник народів світу".

Станом на 2017 рік в Україні такого званная було удостоєні 2573 людини. Зокрема, 1995 року комісія проголосувала за присвоєння звання "праведник народів світу" братові митрополита Андрея Шептицького Климентію та греко-католицькому священику Маркові Стеку, але питання стосовно самого митрополита досі залишалося відкритим.

Лише 27 січня 2020 року Всеукраїнський конгрес іудейських релігійних громад звернувся до центру пам'яті Голокосту "Яд Вашем", аби присвоїти почесне звання митрополиту Андреєві Шептицькому.


Проєкт "Українці-рятівники" передбачає збір усних історій та відео зі свідченнями про Голокост, артефактів із різних регіонів України. Ці матеріяли будуть оприлюднені на загальнодоступному двомовному сайті.

Також заплановані щомісячні презентації на інформаційних сесіях у музеї, відповідних тематичних виставках, через соціальні відеоролики на телебаченні, інформаційні кампанії у громадському просторі тощо. У фіналі проєкту передбачено вихід видання.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.