Імператор і таємна кімната. У палаці Нерона виявили приховану підземну камеру. ФОТО

Під час реставрації палацу римського імператора Нерона вчені знайшли камеру, яка була прихована близько двох тисяч років.

Про це повідомляє видання "НВ" із посиланням на Science alert.

 
Фото: Parco archeologico del Colosseo

Камера являє собою велику підземну кімнату, прикрашену фресками, що зображають як справжніх, так і міфічних істот.

Так звану Кімнату Сфінкса виявили зовсім випадково, у процесі реставрації палацу, названого Domus Aurea, або "Золотим будинком".

 
Фото: Parco archeologico del Colosseo

Він побудований після Великої римської пожежі, котра розорила місто протягом дев'яти днів у 64 році після Р.Х., палац був розкішною будівлею, що складався з 300 кімнат, розташованих на пагорбах Пфальц, Есквілін, Оппіан і Келіан.

Розкопки і реставрація цієї будівлі є постійним проектом археологічного парку Колізею. Археологи працювали в сусідній кімнаті, коли вони знайшли Кімнату Сфінкса.

 
Фото: Parco archeologico del Colosseo

Вони піднялися на риштування й увімкнули яскраве світло, яке їм потрібно для роботи — і тоді побачили отвір у кутку, а через нього ще одну кімнату.

Велика частина кімнати все ще заповнена пилюкою, що покриває частини стін і ділянки фрески.

 
Фото: Parco archeologico del Colosseo

Нині відкрито деякі фрески, на яких зображені птахи і водні істоти, а також воїн, озброєний луком, щитом і мечем.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.