In Memoriam. Помер археолог В'ячеслав Мурзін

Відомий археолог, доктор історичних наук, професор, почесний доктор Запорізького національного університету, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки В'ячеслав Юрійович Мурзін помер у Запоріжжі 30 грудня

Про це у facebook повідомив його колега, запорізький археолог Геннадій Тощев.

 

В'ячеславу Мурзіну було 68 років.

Народився він у 1951 році в Мелітополі Запорізької області. В 1973 р. закінчив Харківський Державний університет ім. О. М. Горького за спеціальністю "Історія", диплом з відзнакою. Був аспірантом Інституту археології НАН України, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідуючого Відділом скіфо-сарматської археології. 

Кандидатська дисертація (1980) – "Скіфська архаїка Північного Причорномор'я", докторська (1992) – "Походження та рання історія скіфів".

Брав участь у низці археологічних експедицій, що досліджували старожитності на теренах України, зокрема впродовж багатьох років (1981–86, 1992–2002) очолював Українсько-німецьку археолічну експедицію, яка здійснила розкопки кургану скіфської еліти Чортомлик та проводила дослідження відомого Більського городища скіфської доби.

Автор більш ніж 150 наукових праць, зокрема кількох монографій. 

У 2003 році Мурзін повернувся до Запоріжжя, де почав працювати на посаді професора Запорізького юридичного інституту МВС України. З 2012 року працював у Бердянському університеті менеджменту і бізнесу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.