УІНП прокоментував звільнення колишніх "беркутівців"

Прес-служба Українського інституту національної пам'яті 28 грудня прокоментувала звільнення колишніх бійців підрозділу "Беркут", яких звинувачують у масових розстрілах під час Революції Гідності.

Відповідне повідомлення з'явилося на сторінці УІНП у Facebook.

 

"Пам'ять про Революцію Гідності - фундамент, на який має спиратися Україна у війні за свободу.

Вона робить нас сильнішими й встановлює ціннісні орієнтири. Саме тому ворог цілить у неї.

Очікування справедливості - ключове у творенні демократичної правової держави. Покарання винних у розстрілах мирних протестувальників - те, що ми очікуємо вже 6 років.

Гідність не знає компромісів", - йдеться у заяві.

28 грудня Апеляційний суд Києва змінив запобіжний захід п'яти обвинуваченим у розстрілах на Майдані екс-"беркутівцям" на особисте зобов'язання. Наступного дня їх було передано представникам "ДНР" у рамках обміну полоненими.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.