Колишню базу підводних човнів у Франції перетворять у центр цифрового мистецтва. ФОТО

Базу підводних човнів у французькій провінції Бордо, побудовану під час Другої світової війни, перетворять у найбільший у світі центр цифрового мистецтва Bassins de Lumières.

Про це повідомляє The Village із посиланням на My modern met.

 
ФОТО: Culturespaces – Nuit de Chine ; © akg-images / Erich Lessing ; © akg-images

Бункер використовували для підводного флоту Німеччини і Італії протягом певного часу під час Другої світової. Простір займає площу 13 тисяч квадратних метрів.

 
ФОТО: Culturespaces – Nuit de Chine ; © akg-images / Erich Lessing ; © akg-images

Тепер у ньому влаштовуватимуть цифрові виставки, присвячені історії мистецтва, а також сучасному мистецтву.

 
ФОТО: Culturespaces – Nuit de Chine ; © akg-images / Erich Lessing ; © akg-images
 
ФОТО: Culturespaces – Nuit de Chine ; © akg-images / Erich Lessing ; © akg-images

Перетворенням бази займатиметься проєкт Culturespaces, який раніше створив подібний простір Atelier des Lumières у колишньому чавуноливарному заводі в Парижі.

 
ФОТО: Culturespaces – Nuit de Chine ; © akg-images / Erich Lessing ; © akg-images

Для першої довгострокової виставки Culturespaces обрала художника Густава Клімта. Bassins de Lumières має відкритися 17 квітня 2020 року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.